РЕЗОЛЮЦІЯ XVIII З’ЇЗДУ ВУЛТ

І. Учасники З’їзду констатують, що:

а) лікарське самоврядування є неодміною умовою адекватного захисту прав пацієнтів від прагнення держав і власників медбізнесів економити на всьому і все в медицині суворо стандартизувати, на що вказано у «Декларації щодо незалежності та професійної свободи лікаря» від Всесвітньої Медичної Асоціації, яка започаткувала свою діяльність з ухвалення Міжнародного етичного кодексу лікаря;

б) процес доєднання українського лікарства до світової професійної спільноти започатковано у 2008 році ухваленням спільно з МОЗ «Етичного кодексу українського лікаря», єдиного для лікарів усіх спеціальностей; 

в) нами, опрацьовано засадничі принципи й інструментарій обстоювання професійних прав лікарів, у на платформі Національної Лікарської Ради, куди увійшли асоціації сімейних лікарів, стоматологів, лікарів-спеціалістів, які втілені у законопроекті «Про лікарське самоврядування»;

г) в зазначеній роботі ми спиралися на досвід і думку об’єднань наших колег в Європі і всьому світі (WMA, CPME, FDA, WONCA тощо) й отримали схвалення нашої зконодавчої ініціативи.

ІІ. На нашу думку:

а) українським лікарям слід скористатись вікном можливостей щодо просування ідеї запровадження лікарського самоврядування, яке відкрилось завдяки ініціативі Президента України;

б) слід вітати й всіляко підтримувати прагнення смаврядності наших колег по галузі – медсестер і фармацевтів і бажати їм повної незалежності від інших (наших) самоврядних структур, щоб такі не могли над ними домінувати, чого бажаємо і лікарському самоврядуванню-незалежності від МОЗ.

ІІІ. Ми наполягаємо, що:

а) професійна самоврядність має передбачати поєднання і баланс обов’язків й відповідних прав і повноважень;

б) відповідальність за результати професійної діяльності, якість послуг має бути справедливо поділена між лікарями і організаторами/власниками;

в) повноваження та обов’язки професійного самоврядування, які регламентуються на державному у т.ч. законодавчому рівні, повинні отримувати підтримку з бюджету, оскільки фінансування таких функцій через членські платежі є фактично прихованим податком на професійну діяльність і тому неприйнятно;

г) основним інструментом полагодження внутрішніх професійних суперечностей і клнфліктів з пацієнтами мають бути етичні комісії і медіація, а не судові розборки;

ґ) самоврядуванння повинне обстоювати право професіонала на нестандартні рішення в інтересах пацієнта, а не жорстко вимагати від нього виключно стандартних рішень і дій на догоду работодавцю чи чиновнику, 

– це те основне, заради чого власне й необхідне професійне самоврядування.  

ІV. З огляду на зазначене ми пропонуємо

а)  об’єднати зусилля по опрацюванню й лобіюванню законодавчих ініціатив щодо галузевого професійного самоврядування;

б) максимально використати наявні напрацювання щодо принципів і інструментів професійного самоврядуванння, експертовані й схвалені європейськими колегами, в інтересах усіх професійних медичних спільнот

в) використати платформу Національної Лікарської Ради, як незаангажований майданчик для колегіальної дискусії й об’єднання зусиль сімейних лікарів, лікарів-стоматологів і лікарів спеціалістів, для просування професійного самоврядування в галузі

г) доєднатися до НЛРУ усім зацікавленим сторонам для узгодження і прийняття єдиного законопроекту, який би відповідав сучасним викликам та забезпечував впровадження реального лікарського самоврядування в Україні.

Ми відкриті для співпраці з усіма відповідальними й повноважними сторонами.